Сторінка:Досвітний вогник. З приводу століття Гребінчиного нарождення.pdf/4

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

щоб безоглядно й безповоротно ступити на новий шлях і вже йти ним не оглядаючись. Усі наші письменники досвітньої доби заплатили свою подать цьому внутрішньому роздвоюванню, всі вони тією чи иншою мірою були жертвами рабського становища народніх мас та свого привилейованого походження. І деякі з їх, принаймні сам Гребінка, коли не розуміли цілком ясно, то відчували своє ненормальне становище серед рідного народу. „Полюбіте ж, земляки, нашу „Ластівочку“ — писав він на закінченні свого збірника, — читайте її швидче, бо незабаром може прилетять соловьї — тоді хто стане слухати ластівку?“ І це справедливо не тільки з літературного погляду, бо вже тоді залунав могутній спів Шевченка, але й з громадського, бо незабаром, за життя ще Гребінки, в Київі Кирило-Мефодієвці роблять спробу поставити українську справу ширше й глибше, на єдино правдивий шлях — слугування народнім інтересам з кожного погляду…

Для Гребінки то вже не під силу. Він був і остався типовим досвітним вогником, провістником справжнього дня, але не діячем його. С. Єфремов.