Сторінка:Доценко О. Літопис української революції. Матеріяли й документи до історії української революції. Том 2. Книга 5 (1917-1923).djvu/390

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


нам на байдужність до сусідів, покладя руки прикладатись хвилям, які можуть вриватись в границі Річі Посполитої. Система русофілів, яка по - за „лінією Дмовського“ на все погоджується, яка згоджується ці території віддати хочби чорту, чи большевикам, це не система, тільки легкомисленний клич опозіції не відповідальної ні скількістю, НІ якістю поклонників. Річ Поспол. має зарівно політичні, як і економичні інтереси по - за своїми будучими границями; ствердити се на внутрі і на вні мусимо з цілою рішучістю і в цій справі противставитись нам не має права ніякий наш приятель або арбітр міжнародньої справедливости, ніякий з пануючих над Індіями, Кохінхіною, Філіпінами, Кореєю чи Тріполітанією. Уряд наш, який ці наші інтереси признав і зрозумів, заслужив собі на повне признання“.


Для пам'яти Міністрові Безпалко:

1) Припинити циркулярні розпорядження члена Директорії А. Макаренко Місіям; не мають сили, як не контр-асігнованні Міністром Закор. Справ; викликають протести послів збивають з пантелиги.

2) Справа своєчасної допомоги фінансової Місіям з боку Б. Мартоса, постійні нарікання та скарги з боку Місій на Мартоса, Супруна етс. В зв'язку з цім роля Ковалезського Миколи.

3) Допомога нашій Капелі.

4) Справа з 500.000 руб. взятих Винниченком, як членом Директорії, для праці УНР, а не Радянської. Куди пішли гроші, на яку пропаганду?

2) Оздоровлення віденської атмосфери.

а) попередити, що злочинна діяльність проти Уряду та проти всяких антиурядових заходів реєструються і інкрімовані люде будуть притягнуті до одповідальности.

б) через певний час всі емігранти повинні будуть повернути на Вкраїну, решта, яка в цей термін не поверне, оголошена буде людьми залишившими батьківщину і в'їзд їх на Україну буде заборонений.

б) Ліквідація Союзу Укр. Державаости.

(Написано рукою Головного Отамана. О. Д.).

29. III. 1920 р.


„Gazeta Warsz.” ч. 318.: "Перед кільканадцяти місяцями на однім з замкнених політичних зібрань в Парижі сказав хтось необережно, що чеські сукцеси в політиці толкуються легко, коли зважиться на це, що Масарик є вищий степенем від през. Вільзона... Блиском є оголошений в видаванім через В. Бурцева "Каузе Коммуне“, паризькім органi антибольшевицьких росіян, лист Великого Майстра Великої Льожі української "З'єдинених слов'ян“ п. Моркотуна до Петлюри. Він є важним політичним документом до "української“ політики як коаліції, так і нашої... Петлюра сподівався узискати серед західньо-европейської масонерії узнання свого замаху в великій українській льожі, а звідси до узнаний независимости України лише один крок. Так от же політика незалежної України була ділом масонських кружків; ці кружки мали перевести узнання незалежности України. Петлюра був на найліпшій дорозі до осягнення цілі, але в очах коаліційної масонерії скомпромітувався через за дуже близькі стосунки з німцями, задля чого, бодай часть, цієї масонерії відмовили йому піддержку. І ці з наших політиків, що хотять незалежної України, є під впливом масонерії. Ми просто крутимося в орбіті всемотучих впливів німецько-жидівської масонерії.

(Лист). Симоне Васильовичу! Париж 28. X. 1919. Давні Ваші співробітники покидають Вас: генер. Греков, організатор збройних сил українських покинув Вас; Шемет,