Сторінка:Доценко О. Літопис української революції. Матеріяли й документи до історії української революції. Том 2. Книга 5 (1917-1923).djvu/391

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

голова рільничо-демократичної партії рівнож покинув Вас. Грушевський Мих. мусів утікати, щоби спасати життя. Є чесні українці, які не хвалять Вашої польсько-румунської орієнтації, яка полягає на гойнім розділюванні українських територій, на признанні Галичини і Волині полякам, а Буковини і Бесарабії румунам в цілі ефемеричної екзистенції Вашого уряду. І певно за зрезигинування України з її прав до Бесарабії запевнено Вам поміч Румунів і охоронило від поважних страт. Я довідався, що ви оголосили мене винятим з-під права задля майбутнього здрадження через мене української справи, значить задля моїх федералістичних переконань і задля моєї вірности Росії. Я боронив Вас в Парижі аж до хвилі, коли Ви заатакували Денікина і в цей спосіб зробили пропасть непроходиму між нами обома. Ми, репрезентанти нашої партії молодо-української, зі стидом мусимо дивитися в очі французів, які так числили 1917 р. на наші мілітарні сили і на нашу добре зцементовану групу, які уважали нас за бльок правителів відданних антанті, а підносячих голову проти германофільства в Україні. І Ви, Симоне, належали до Молодої України. В току засідань Малої Ради (кабінету міністрів) в р. 1917. Ви, будучи „франкофілом“, до якого ми мали довіря, ніколи не піднесли голосу проти доведеного германофільства Винниченка і Порша, що ви дальше ніколи не боронили „війни аж до кінця“ проти соромного мира заключеного в Бересті, хотяй Ви нам це приобіцяли і хотяй це робив Алекс. Шульгін, хотяй не належав до нашої партії. Коли по по Вашій димісії в грудні 1917 р. треба Вам було грошей на публікування Вашого щоденника і на ославлене формування ваших гайдамакїв — тоді Ви звернулися до репрезентантів французького Уряду. Пан Н. дав Вам у своїм мешкані при Інститутській 12. (він тепер у Франції) кілька тисяч рублів. Я стидаюся при Василю Шульгінові, якого я просив в імені партії перед входом большевиків до Київа, щоби наклонив своїми впливами російських офіцерів до уділення Вам помочі, запевнюючи його, що Ви не є сепаратистою, але сприяєте Росії і антанті, як Ви о тім нас запевняли. Скоропадський, при своїх похибках, є джентльменом, якого великим нещастям було це, що його окружували німецькі агенти як Палтов і и. Я будучи під кінець Гетьманського Уряду секретарем гетьмана мав нещастя налягати на увільнення Ваше з вязниці і поношу за цей факт часть відвічальности. Коли германофільські тенденції Винниченки, Андрієвського, Швеця і и. брали гору в „Національній унії“ ми звернулися до Вас. Ми сподівалися, що Ви, будучи уміркованим і „франкофілом“ зможете протиділати германофільській течії, що було для всіх очевидне, що інсурекція впровадить в Україну большевиків. Ви зобовязалися не йти на руку повстанцям і заховувати status quo ante. Я довідався, що вже тоді Ви були в досконалім порозумінні з Винниченком і що лише квестія влади була цією кістю незгоди, яка спричинила, що в грудні 1918 і в січні 1919. Ви кинулися один на другого. Вночі 14. XI. 1919. в хвилі, коли Ви приступали до виконання свого пляну, майор Ляріш, репрезентант Генерального німец. штабу перешкодив Гетьманському Урядові Вас арештувати. Німецький офіцер з'явився цеї ночі у Гетьмана і заявив категорично, що коли Ви (т. є. члени будучої Директорії) будете арештовані, то німецьке військо увільнить Вас силою з вязниці. Німці дали зброю повстанцям. З зареквіруваного золота Ваші сателіти (пр. отам. Божко в Київі) фабрикують собі гетманські булави. Виступи з льожі Кате України і вороже отчини! Ми Вас завсігди будемо оскаржувати в імени нашої отчини, Великої України, яка через три століття була сторожем і передмурем великої нашої матері — Росії.

Морконун.“


22 stycznia 1920.

Do Ministerstwa Spraw Zagranicznych Rzeczypospolitej Polskiej w Warszawie.

Dnia 12 stycznia b. r. za Nr. 434., wysłało Towarzystwo „Dniprowskyj Sojuz Spożywczych Sojuziw Ukrainy, Filja w Hałyczyni" w Stanisławowie do Ministerstwa Spraw Woj-