Сторінка:Думи та пісні, які виконує кобзар Іван Кучеренко. №1. Дума про Морозенка.pdf/3

Цю сторінку схвалено

3

Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче! За тобою, Морозенко, Украіна плаче.
Ой не так же Украіна, як рідная мати: заплакала Морозиха, та стоячи біля хати!
— „Не плач, не плач, Морозихо, об землю не бийся; ходім з нами, козаками, — мед-вина напийся! —“
— „Ой, щось мені, козаченьки, мед-вино не пьється, — бо вже син мій, Морозенко, з ворогами бьється. — „
Из-за гори, з-за крутоі війско виступає, — попереду Морозенко сивим конем виграває.
То не грім в степу гуркоче, — хмара світ закрила; то ж татар велика сила козаченьків обступила.
Бились з ранку, козаченьки, до ночі глупо̀і; полягло чимало славних, — ворогів — у троє.
Не один козак не дався живий у неволю; полягли всі до одного за Вкраіни волю.
Не вернувся й Морозенко, голова завзята; замучили молодого вороги прокляті.
Вони ж його не стріляли, у пень не рубали, тільки з його, молодого, живцем серце виривали.
Поставили Морозенка на Савур-Могилу… — „Дивись тепер, Морозенко, на свою Краіну.“
Доки над хрещеним миром світить сонце буде, — сії думи, сії пісьні не забудуть люде.

Життє Морозенка взагалі мало відоме в наших українських історичних дослідах, і посвідченнє про се життє ми знаходимо в самих тільки-но нарідных думах, та пісьнях. Отже не підлягає ніякому сумніву лише те, що Морозенко — се один з найулюбленійших героїв народнього епосу, се — Ахилес України давніх часів і саме назвисько своє — „Мороз“ — набув через те, що своїми лицарськими вчинками, та надзвичайним завзяттєм він викликав льодовий жах у ворогів, яки в ті неспокійні часи оточували його батьківщизну та шарпали її зі всіх боків.

Як привідця певноі частини свого народу, він, на чолі з повстанцями, піднявсь на оборону українського суспільства і визволення його з лядської неволі, але в одній сутичці він зайнятий був їми у полон, з якого визволила його матір, котра здобула синові свободу за ціну свого господарського майна, а також війсковоі здобичи, як його, так і свого чоловіка. Визволенний таким чином, Морозенко не покинув і на далі своєї справи бути оборонцем і заступником покривжденого народу і ми знову бачимо його на чолі повстанців; кріваві ж часи Хмельнищини кидають його в вир тих подій, в яких пріймали живу участь такі народні ватажки, як Нечай, Кривоніс, та ин. Але бій під Жванцем поклав край геройським вчинкам Морозенка: тут він діставсь в руки татарам, котрі люто його скарали, вирвавши «живцем серце», як і розповідає про се пісьня.

Сі занадто коротеньки відомості взяті нами почасти з монографії М. Костомарова («Богданъ Хмельницкій»), а почасти з примітки до поэми «Настуся» П. Кулиша («Основа» 1861 р. за м. грудень, та студень). Крім того є ще такі матеріали про Морозенка. 1) М. Сумцовъ. «Современная малорусская энтографія», I, 44; 2) «Записки о Южной Руси», П. Куліша, II, 245; 3) М. Костомаровъ, (статья) «Русск. Мысль», 1880 р., лютый; 4) «Сборникъ Харьковскаго Историко-филогическаго О-ва (1894 р.). Що ж до самої поеми «Настуся», то в ній ми бачимо крім того цікаву спробу автора, — на підставі історичного народнього епосу змалювати образ Морозенка в поетичному творі.

Додаємо ще де яки уваги що до самої музики. Інтродукція (8 тактів попереду співу) відбиває майже точно партію бандури в виконанні д. Кучеренка. Дальшій же супровод голосу є розвиттє сії партії з утриманнєм де яких варіяцій бандурного супроводу (такти: 9, 10, 11, 17). Що до мелодії самої пісьні, то д. Кучеренко, співаючи ії, робе в окремих куплетах де які зміни відповідно змісту слів і де які з ціх варіянтів зазначено в голосовому ряді нот, другі уміщені в інтродукції й супроводі, якими й може користатись виконавець (саме — шоснадцяті та дридцять други нотки в тактах: 1, 2, 5, 6, а тако ж — голоси супроводу в тактах: 9, 10, 17).

Сергій Дрімченко.