Сторінка:Дікенс К. Оліверъ Твістъ (Львів, 1891).pdf/106

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

повѣвъ жидъ трохи змѣшаный, — ихъ не варта и зачѣпати, бо они якъ попадуть въ сѣтку, то на чолѣ мають написане, що они за одни̂ и що зроблять. А того хлопця якъ мудро ужити, то о̂нъ бо̂льше вдѣє, нѣжь двайцять иншихъ. Кро̂мъ того, — додавъ о̂нъ знову зовсѣмъ споко̂йно, — кро̂мъ того мав о̂нъ теперь насъ, хочь-бы и въ-друге утѣкъ, и мусить зъ нами остати въ то̂мъ само̂мъ суднѣ такъ, якъ и вступивъ въ него. Кобы о̂нъ лише хочь разъ бувъ при липкарствѣ[1], то я вже єго маю въ рукахъ, бо̂льше я вже не потребую. Се о много лѣпше, нѣжь выганяти убогого малого хлопця. И стратили бы мы черезъ се богато и небезпечно було бы єго позбутись.

Вже хотѣвъ Сайксъ высказати своє невдоволенье Фажинови на єго таки̂ людски̂ чувства, коли Нансі выпередила єго пытаньемъ, коли має о̂дбутись вло̂мъ.

— Справдѣ — справдѣ, коли має бути? — спытавъ и жидъ.

— Я умовивъ ся зъ Тобімъ на позавтра на но̂чь,  о̂дворкнувъ Сайксъ, — єсли о̂нъ ще добре тямить.

— Добре, — сказавъ жидъ, — мѣсяць не буде свѣтити?

— Нѣ, — о̂дповѣвъ Сайксъ.

— Чи вже вы обдумали, якъ геліхъ[2] забрати зъ собою? — спытавъ Фажинъ.

Сайксъ кивнувъ головою.

— И се…

— Вже, вже всьо нашієрано[3], — перервавъ єго Сайксъ, — не жури ся. Приведи завтра въ вечѣръ хлопця. Я встану въ годину по сходѣ сонця и по̂ду. А
  1. Липкарь-злодѣй, що влазитъ о̂кнами або иншимъ способомъ.
  2. Украдене добро.
  3. Обговорено.