Сторінка:Дікенс К. Оліверъ Твістъ (Львів, 1891).pdf/138

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

всякои всячины, добутои працею малыхъ злодѣѣвъ. Раненько и вечеромъ о̂двѣдують сю кольонію мовчазни̂ купцѣ, котри̂ свои справы полагоджують въ темныхъ закуткахъ и якъ незвычайно приходять, такъ и о̂дходять.

Жидъ звернувъ на Фільдъ-Лянъ. Єго знали добре тамошни̂ мешканцѣ. Неоденъ перехожій кланявъ ся єму зъ довѣрьемъ, а о̂нъ єму такожь. Але нѣгде не задержувавъ ся, ажь перейшовъ цѣлу улицю и ту заговоривъ зъ однымъ купцемъ малого росту, що сидѣвъ въ своѣмъ склепѣ и зъ вдоволеньемъ куривъ люльку. Фажинъ спытавъ, якъ о̂нъ має ся?

— Знаменито! Але слыхомъ слыхати, видомъ видати, зво̂дки вы ту взяли ся? — спытавъ чоловѣчокъ.

— Щось ту, Ляйвелі, ваше сусѣдство бунтує ся! — сказавъ Фажинъ, по̂днявши бровы та заложивши руки на грудехъ.

— Гмъ! Я вже чувъ ко̂лька разо̂въ, якъ на те жалують ся. Але не бо̂йтесь, охолоне небавомъ. Не вѣрите?

— Вѣрю, — о̂дповѣвъ Фажинъ, показавъ на Сафронъ Гіль и спытавъ, чи тамъ хто вечеромъ буває.

— Де? „по̂дъ калѣкою“?

— По̂дъ калѣкою.

— Почекайте, — говоривъ купець задумавшись дальше. — А, правда, по̂шло тамъ вже зъ шѣстьохъ моихъ знакомыхъ. Але мабуть вашого приятеля тамъ нема.

— Нема Сайкса? — спытавъ Фажинъ, неначе несподѣвавъ ся таке почути.

— Нема. Не маєте що нинѣ продати?

— Не маю, — о̂дповѣвъ жидъ о̂дходячи.

— Идете „по̂дъ калѣку“, Фажинъ? — кликнувъ