Сторінка:Дікенс К. Оліверъ Твістъ (Львів, 1891).pdf/15

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

сироты, то старавъ ся по̂слати на море. Бумбль якъ-разъ вертавъ ся, коли зустрѣвъ предприемця похоронного, котрый мимо свого ремѣсла, любивъ таки жартувата.

— Ось то̂льки взявъ я мѣру зъ двохъ жѣнокъ, що померли вчера въ вечеръ — сказавъ панъ Соерберрі до Бумбля, частуючи єго зъ табакирки, гарненького моделю патентованои домовины.

— Вы ще гараздъ забогатѣєте, пане Соерберрі, — замѣтивъ Бумбль.

— Давъ бы Богъ! Кобы ваши̂ директоры лучше платили…

— Але-жь бо ваши̂ домовины дуже мали̂, пане Соерберрі.

— При ново̂мъ роспорядку о ѣдѣ въ вашо̂мъ закладѣ зовсѣмъ не треба бо̂льшихъ…

Бумблеви не по нутру була ся розмова и длятого старавъ ся звернути єи на иншій предметъ. Почавъ бавити ся гузикомъ о̂дъ сукманы, на котро̂мъ бувъ вытисненый емблемъ институтскій — милосердный Самаританинъ — и заговоривъ о Оліверѣ. Панъ Соерберрі якъ-разъ потребувавъ хлопця до прислуги, длятого Бумбль завѣвъ єго заразъ до директоро̂въ. Дѣло поко̂нчили скоро. Оліверъ мавъ ще того самого вечера по̂йти до него „на пробу“. То значило, що майстеръ даного єму зъ закладу хлопця може держати у себе на науцѣ ко̂лька лѣтъ и робити зъ нимъ що захоче, коли по коротко̂мъ часѣ проба побачить, що хлопець єму досыть робить, а мало ѣсть, отже не коштує богато. Малому Оліверови сказали, що єсли не по̂йде доброво̂льно або коли ще разъ покаже ся въ закладѣ, то єго здорово попобють а о̂дтакъ о̂ддадуть на корабель, до о̂нъ мусить утопити ся. Олівера зворушило се такъ мало, що