Сторінка:Дікенс К. Оліверъ Твістъ (Львів, 1891).pdf/167

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

веръ Твістъ, блѣдый и втомленый; отворивъ очи и мовчки благавъ о милосердье.

— Хлопець! — крикнувъ панъ Джайльсъ, трутивъ котляря въ задъ, а самъ о̂дважно ступивъ впередъ. — Чи не той — Брільсъ — по̂знаєте єго?

Брільсъ, що отворивши дверѣ сховавъ ся за нихъ, крикнувъ, якъ побачивъ Олівера; по̂знавъ єго. Джайльсъ взявъ хлопця за одну ногу и руку — на щастье не за зранену, — втягнувъ єго до сѣней и поклавъ на камѣнныхъ плытахъ.

— Єсть, єсть! — кричавъ въ сторону сходо̂въ Джайльсъ, незмѣрно зворушеный. — Єсть злодѣй, панѣ! Маємо злодѣя, панѣ, зраненого злодѣя! Я єго трафивъ, а Брільсъ тримавъ свѣтло!

— Въ лѣхтарни, панѣ! — кричавъ Брільсъ, приложивши руку до устъ, щобъ єго крикъ лѣпше було на гору чути.

Кухарка и покоѣвка побѣгли на гору, дати панству знати, що панъ Джайльсъ зловивъ розбо̂йника; а ко̂тлярь стиравъ ся привести хлопця до памяти, щобъ не померъ, закимъ єго повѣсять. По хвили давъ ся чути зъ горы середъ крику лаго̂дный, милый голосъ якоись молодои панѣ: Джайльсъ, Джайльсъ!

— Я ту, панѣ! Не бо̂йтесь, нѣчо великого менѣ не сталось. О̂нъ не протививъ ся дуже, якъ лишь мене побачивъ!

— Тихо! Ще настрашите мою тѣтку го̂рше, якъ злодѣѣ. Чи дуже зраненый бѣдный?

— Має страшну рану, панѣ, — кричавъ Джайльсъ, незвычайно вдоволеный.

— Выглядає такъ, якъ бы хотѣвъ туй-туй о̂ддати духа! — кричавъ Брільсъ, приложивши якъ перше