Сторінка:Дікенс К. Оліверъ Твістъ (Львів, 1891).pdf/178

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ти Джайльса и товаришѣвъ. Въ кухни заставъ о̂нъ всю службу, констабля и ко̂тляря, котрого для єго недавныхъ заслугъ попрошено зо̂стати цѣлый день, ѣсти та пити. Констабль бувъ то джентельменъ зъ великою палицею, великою головою, великимъ ротомъ и великими чоботами, а выглядавъ такъ, якъ бы вже не мало начастували єго пивомъ, що и справдѣ було. Коли докторъ вступивъ, то все ще розмовляли о пригодахъ минувшои ночи, панъ Джайльсъ широко розповѣдавъ о притомности свого духа, а Брільсъ зъ пивомъ въ руцѣ потверджавъ и се, що панъ Джайльсъ що-йно хотѣвъ сказати.

— Сидѣть, — сказавъ докторъ и махнувъ рукою.

— Дякуємо красно, пане, — сказавъ панъ Джайльсъ. — Панѣ казали менѣ трохи пива выдати, а що менѣ въ моѣй власно̂й мало̂й комнатѣ було за тѣсно, а я хотѣвъ въ товариствѣ забавитись, то свою частину я выпиваю ту.

Брільсъ и проче товариство тихо заворкотѣло, вдоволене, що панъ Джайльсъ ихъ не соромитъ ся, а о̂нъ глянувъ такъ довкола, якъ бы казавъ, що товариства ихъ певно не опустить, єсли лишь чемно будуть заховуватись.

— Якъ-же хорому нинѣ вечеръ, пане? — спытавъ Джайльсъ.

— Не дуже добре, — о̂дповѣвъ докторъ. — Менѣ здаєсь, Джайльсъ, що вы сами попали въ дуже немилу лапку.

— Сподѣваю ся, пане, що чей не помре, чей не скажете… — сказавъ Джайльсъ и задрожавъ. — Якъ бы померъ, то я бы нѣколи спокою не мавъ. Пане, за всѣ скарбы въ свѣтѣ я бы не вбивъ жадного хлопця, анѣ навѣть Брільса.