Брільсъ о̂дхиливъ дверѣ комнаты и спытавъ, хто тамъ. — Поліція зъ Банъ-стрітъ, по котру въ полудне прислали, — була о̂дповѣдь. Брільсъ, зовсѣмъ споко̂йный, отворивъ дверѣ широко и сейчасъ во̂йшовъ статный чоловѣкъ и казавъ Брільсови взяти коня о̂дъ єго товариша. Обохъ джентельмено̂въ заведено до комнаты и они безъ церемоній скинули верхни̂ одежѣ и капелюхи. Той, що пукавъ, бувъ сильный мужчина середного росту, мавъ може пятьдесять лѣтъ и блыскуче, досыть коротко обтяте волосье, кругле лице и быстри̂ очи. Другій бувъ рудый и худый, мавъ чоботы зъ о̂до̂гнеными холявами, зовсѣмъ не принадне лице и поганый, до горы задертый но̂съ.
— Скажѣть свому паньству, що приѣхали Блєзерсъ и Дифъ, — сказавъ сильнѣйшій чоловѣкъ, погладивъ ся по головѣ и положивъ пару кайданко̂въ на сто̂лъ. — А, добрый вечѣръ, пане! Чи можу зъ вами де-що поговорити?
Ся бесѣда була звернена до Льосберна, що якъ-разъ зъ обома дамами вступивъ въ комнату и давъ знакъ Брільсови, щобы выйшовъ. Докторъ сказавъ панови Блєзерсови, хто старша дама, и попросивъ єго и товариша сѣдати. Блєзерсъ не давъ довго проситись и сѣвъ, а Дифъ, що менше мабуть обертавъ ся въ добро̂мъ товариствѣ, або може й обертавъ ся, але не такъ то дуже вправно, потеръ впередъ ко̂лька разо̂въ порядно ногами по̂длогу, сѣвъ и сейчасъ запхавъ головку своєи палицѣ въ ротъ.
— Зачнѣмъ таки заразъ о̂дъ влому, що ту ставъ ся, — сказавъ Блєзерсъ до Льосберна. — Якъ то стало ся?