дружя въ молодости, а она сама буде мучитись и грызти ся, коли буде о то̂мъ знати.
— Мамо, — о̂дповѣвъ молодець нетерпеливо, — такій чоловѣкъ бувъ бы нужденнымъ самолюбомъ, негоднымъ имени мужчины и жѣнки такои, якъ вы єи змалювали.
— Такъ ты теперь думаєшь, Гаррі.
— И все такъ буду думати! Мука серця, якои я зазнавъ въ послѣдныхъ двохъ дняхъ, спонукує мене щиро признатись до пристрасти, котра — якъ добре знаєте — анѣ не вчерашна, анѣ не молодечо-легкодушня, анѣ не нерозважна. Моя прихильно̂сть до сеи любои, гарнои дѣвчины така глубока и тверда, яка лишь у мужчины може бути. Жаднои думки, жадного пляну житя, жаднои надѣѣ я не маю безъ неи, ще бо̂льше, якъ вы, а єсли вы противитесь моѣй любвѣ до неи, то нѣвечите мо̂й споко̂й, цѣле моє щастье на вѣки. Мамо, розважте лише и думайте лѣпше о менѣ! Не маловажте горячого чутя, котре вы мабуть такъ мало цѣните.
— Противно, Гаррі, я такъ цѣню горячи̂ и чутливи̂ серця, що рада бы ихъ боронити о̂дъ зраненя. Але на теперь досыть, а таки й за богато бесѣды о то̂й справѣ.
— То нехай Рожа рѣшає, а чей вы не будете такъ остри̂ и не будете менѣ ставити перепонъ на дорозѣ.
— То нѣ, але я бы хотѣла, щобы ты добре роздумавъ —
— Я вже роздумавъ — роздумувавъ лѣтами — майже о̂дъ тогды, о̂дъ коли я поважно мо̂гъ думати. Мои чувства не змѣнились, такъ чому я маю о̂дкладати се на по̂знѣйше и ждати и мучитись, зъ чого може й хо̂сна не буде. Рожа мусить мене выслухати, закимъ о̂дъѣду.
— Добре, — сказали панѣ Мелі.