що дала менѣ житье, анѣ сынова панѣ, що менѣ ро̂дну матѣрь заступила, принести нечесть або стати причиною, що надѣѣ єго и выгляды пропали-бъ. Словомъ, — говорила она о̂двертаючись такъ, якъ бы певно̂сть опускала єи, — єсть пляма на моѣмъ имени, якъ се въ свѣтѣ невиннымъ неразъ лучає ся. Ся пляма не смѣє перейти въ чужу кровь, лишь нехай вже я сама єи зношу.
— Ще, ще словечко, найдорожша Роже, — одно словечко! — окликнувъ Гаррі, кинувшись на землю передъ нею. — Єсли бы я не бувъ такъ щасливый, якъ се свѣтови здаєсь, єсли бы судьба моя була незавидна и тиха, єсли бы я бувъ бѣднымъ, хорымъ, безпомо̂чнымъ, — чи й тогды бы ты мене о̂дкинула? Чи ты вагаєшь ся, инакше рѣшити ся, черезъ моє богатство и почести?
— Не вымагай о̂дъ мене о̂дповѣди на се пытанье, сказала Рожа. — Нѣчимъ мене не спонукаєшь, щобъ я тобѣ на се о̂дповѣла, и то несправедливо зъ твоєи стороны, то прикро.
— Єсли-бъ твоя о̂дповѣдь була така, якъ я сподѣвавъ ся, — перервавъ Гаррі дрожачу дѣвчину, — то ясне промѣнье впало бы на мою самотну дорогу и освѣтило-бъ єи передо мною. Ко̂лько ты можешь зробити однымъ коротенькимъ словомъ менѣ, що тебе люблю по надъ все! Роже, заклинаю тебе на мою горячу, вѣчну любовь, на все, що я черезъ тебе вытерпѣвъ и вытерплю по твоѣй о̂дповѣди, о̂дповѣдай менѣ на се пытанье!
— Отже добре! — о̂дповѣла она. — Єсли бы доля твоя инша була, єсли бы ты трохи, та не такъ высоко понадо̂ мною стоявъ, єсли бы я тобѣ середъ обмеженыхъ о̂дносинъ житя могла помогти, тебе потѣшити, а не стояти на перешкодѣ въ свѣтлыхъ о̂дносинахъ та затемнювати ихъ, то я бы тебе такъ не мучила. Теперь я зовсѣмъ а