теперь не звѣрилась передъ нимъ зъ того, що чула о̂дъ небо̂шки, то таки чувъ о̂нъ немало о̂дъ кого иншого о то̂мъ и знавъ, що ся тайна о̂дносилась до чогось, що лучилось передъ породомъ Олівера, або по породѣ. Тому сказавъ незнакомому дуже таємничо, що старушка, за котрою пытавъ ся, казала передъ самою смертію прикликати до себе иншу жѣнку и ѣй щось оповѣла. Се певно кине яке свѣтло на справу, о котру ходить.
— Де бы я мо̂гъ видѣтись зъ тою жѣнкою? — спытавъ незнакомый, очевидно наляканый, бо по̂знати було, що дуже чогось обавлявъ ся, хочь и не знати чого.
— Я вже о се постараюсь, — о̂дповѣвъ Бумбль.
— Коли? — спытавъ незнакомый дуже нетерпеливо.
— Завтра.
— О девято̂й вечеромъ, — додавъ незнакомый и написавъ трохи дрожачою рукою адресу якогось далекого дому. — Приведѣть єи до мене о девято̂й вечеромъ. А чей не потребую вамъ казати: щобы нѣхто сего не видѣвъ и не знавъ; се для васъ лѣпше.
По тыхъ словахъ заплативъ господареви, выйшовъ зъ Бумблемъ зъ гостинницѣ, замѣтивъ, що дороги ихъ розходять ся, наказавъ Бумблеви дотримати слова и по̂шовъ. Бумбль глянувъ на адресу: про̂звища тамъ не було. Тому по̂шовъ за незнакомымъ, рушивъ єго за рамя и спытавъ о про̂звище.
— А на що вамъ того? — гримнувъ на него незнакомый и скоро обернувъ ся. — Чого вы йдете за мною?
— Та-жь я мушу знати, за кимъ маю пытати ся, — сказавъ Бумбль. — Чи не можу васъ просити о ваше про̂звище?