Сторінка:Дікенс К. Оліверъ Твістъ (Львів, 1891).pdf/260

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

комъ, — сказавъ о̂нъ — вы, Фажинъ, трѣть руки, а вы, Біль, розвяжѣть одѣжь на нѣй.

И такъ всѣ старались єи отямити, а особливо панъ Бетсъ бувъ незвычайно вдоволеный зо̂ своєи ролѣ. Небавомъ прийшла Нансі помалу до себе, допленталась до крѣсла коло ло̂жка, сховала лице въ подушку и зовсѣмъ не робила собѣ нѣчо зъ того, що о нѣй говоривъ Сайксъ прихожимъ и що говоривъ о такъ несподѣвано̂мъ ихъ приходѣ.

— Яке васъ лихо принесло сюды? — спытавъ о̂нъ Фажина.

— Нѣяке лихо, мо̂й любый, — о̂дповѣвъ жидъ — бо лихо не приносить нѣчого доброго, а я приношу щось добре. Може и вы радо подивитесь. Майстеръ, мо̂й любый, розвяжи клунокъ, та дай Білеви се, за що мы всѣ грошѣ выдали.

Майстеръ розвязавъ клунокъ, а Бетсъ вынимавъ зъ него ро̂зни̂ рѣчи та хваливъ ихъ.

— Гляньте, Біль, — говоривъ той паничь — що за паштеты зъ кролика, зъ тои нѣжнои звѣрины, ажь слинка иде; — а отсе славный чай — и цукоръ — и хлѣбъ — и свѣже масло — сыръ ґлюсестерскій — а передовсѣмъ, що вы на те скажете?

Зъ тыми словами поставивъ о̂нъ на сто̂лъ добре заткану фляшку вина. Тымчасомъ Докінсъ наллявъ зъ фляшки, котру перше вырвавъ зъ рукъ Чарля, чарку горѣвки и подавъ хорому, а той душкомъ єи выпивъ.

— Отсе для васъ буде добре, то добре, Біль! — сказавъ жидъ, зъ вдоволеня затыраючи руки.

— Буде добре? — крикнувъ Сайксъ. — Я бы вже двацять разо̂въ згинувъ, закимъ бы вы пальцемъ для мене рушили. Чого се ты, лукавый шибенику, не заглянувъ до чоловѣка въ тако̂мъ станѣ черезъ три недѣлѣ?