— Вже вы найдете якого доброго пана, котрому зъ тымъ звѣритесь и котрый вамъ порадить.
— А де-жь я васъ найду, єсли васъ буду потребувати. — Я не пытаю, де ти̂ страшни̂ люде мешкають, але назначѣть мѣсце и часъ, де бы зъ вами можна побачитись.
— Приречѣть менѣ, що не зрадите нѣкому тайны, а прийдете сами̂, або лише зъ чоловѣкомъ, котрому можете повѣрити, и що нѣхто на мене не засядесь, анѣ не по̂де за мною.
— Прирѣкаю вамъ торжественно; — о̂дповѣла Рожа.
— Добре, то я що недѣлѣ межи одинацятою а дванацятою годиною въ ночи, єсли буду жити, буду ходити по лондоньско̂мъ мостѣ гетъ и назадъ, — сказала Нансі ненадумуючись.
— Заждѣть ще хвильку, — сказала Рожа, задержуючи Нансі, котра вже до дверей зближилась. — Розважте ще разъ своє положенье и нагоду, яку вамъ даю, щобы зъ него вырватись. Не лишь за се, що вы принесли таки̂ важни̂ вѣсти, але й черезъ те, що вы майже зовсѣмъ пропащи̂, можете числити на мою помо̂чь. Чи вы справдѣ хочете вертати до шайки розбо̂йнико̂въ и до того страшного чоловѣка, коли одно — однѣсеньке слово може васъ выратувати? Що за чары тягнуть васъ въ безбожне житье, въ нужду? Ахъ, чи у вашо̂мъ серцю нема вже жаднои струны, котру бы можна порушити, — нема жадного чутя, що повстало бы противъ такого заслѣпленя?
— Єсли дамы, таки̂ молоди̂, приязни̂ и гарни̂, якъ вы, о̂ддають своє серце, — о̂дповѣла дѣвчина певнымъ голосомъ — то любовь робить ихъ до всего спосо̂бными, хочь серце ихъ може любити ще й свою батько̂в-