Ця сторінка вичитана
ГЛАВА ТРИЦЯТЬ ДЕВЯТА.
Тутъ розказани̂ нови̂ одкрытя и показано, що несподѣванки, такъ якъ нещастя, нѣколи не лучають ся сами̂.
Положенье Рожи було справдѣ тяжке, бо она дуже бажала о̂дкрыти тайну житя Олівера, а не могла надужити довѣря, въ якимъ нещасна о̂днеслась до неи, якъ до молодои, невиннои дѣвчины. Слова єи и цѣлый выглядъ дуже зворушили Рожу и теперь по-при прихильности до свого малого выхованця повстало въ нѣй горяче бажанье, спасти нещасну дѣвчину зъ погибели.
Панѣ Мелі постановила собѣ ще лише три днѣ побути въ Лондонѣ, а пото̂мъ на ко̂лька тыжднѣвъ выѣхати на далеке побереже морске. Була по̂вно̂чь межи першимъ а другимъ днемъ. На якій спосо̂бъ могла Рожа рѣшитись за сорокъ во̂сѣмь годинъ? и якъ могла она о̂дложити подорожь на по̂знѣйше и не збудити по̂дозрѣня, що щось незвичайне склалось?
Панъ Льосбернъ бувъ дома и мавъ замѣръ зо̂стати ще й черезъ слѣдуючи̂ два днѣ; однакожь Рожа знала горячу вдачу доктора надто добре и вже напередъ зображала собѣ єго гнѣвъ, єго обуренье, коли почує, якъ въ-друге хотять увести Олівера; тому лякалась повѣрити єму тайну, поки не була певна, що хтось попре єи справу и въ користь Нансі. То була причина, для котрои Рожа рѣшилась, повѣдомити тѣтку о цѣло̂й справѣ, але дуже осторожно, бо сподѣвалась, що она певно порадить ся доктора, що робити. Зъ тои самои причины не можна було й думати о то̂мъ, щобы удати ся до якого правника, хочь бы сама й знала, якъ має при то̂мъ заховуватись. Разъ прийшло ѣй на думку, просити Гаррі