лѣнюхъ и непотрѣбъ, не заслугує на помо̂чь. Почтовый во̂зъ покотивъ ся дальше, лишаючи за собою туманъ порохо̂въ.
Въ декотрыхъ селахъ стояли стовпы зъ таблицями, на котрыхъ були выписани̂ остри̂ погрозы противъ жебрако̂въ, и Оліверъ спѣшивъ зъ трепетомъ дальше. А въ иншихъ селахъ, коли неразъ станувъ мовчки по̂дъ гостинницею та дививсь тужно, то люде казали єму прочь забирати ся, ба и грозили замкнути єго, якъ злодѣя. Въ богато домахъ проганяли єго та грозили, що псо̂въ зацькують на него, коли заразъ не забере ся.
И безъ сумнѣву було бы зъ Оліверомъ сталось таке, якъ зъ єго нещасливою матѣрью, коли бъ не бувъ зжалѣвъ ся и не принявъ єго якійсь людяный сторожь о̂дъ рогачки та якась добросердна панѣ. У сторожа покрѣпивъ ся о̂нъ обѣдомъ, хочь той складавъ ся лише зъ хлѣба и сыра, а панѣ, котрои внукъ не знати куды блукавъ о̂дъ тогдѣ, якъ плывъ моремъ и корабель розбивъ ся, обдарувала Олівера, чимъ бѣдна могла, та ще й потѣшила єго ласкавыми словами и щирыми сльозами, черезъ котри̂ на довго о̂нъ забувъ свои терпѣня.
Семого дня по сходѣ сонця зайшовъ Оліверъ зъ поранеными ногами до мѣсточка Барнетъ. На улицяхъ було ще пусто. А якъ хто й показавъ ся, то не звертавъ уваги на Олівера. О̂нъ не важивъ ся просити о милостиню та присѣвъ на лавцѣ передъ якимись дверми.
По яко̂мсь часѣ перейшовъ по при него якійсь хлопець, оглянувъ ся на него, по̂йшовъ дальше, оглянувъ ся зновъ, вернувъ ся и заговоривъ зъ нимъ. О̂нъ може бувъ въ лѣтахъ Олівера, котрому ще не лучало ся видѣти коли такого чудака. Но̂съ мавъ кирпатый, чоло плоске. Бувъ дуже простый и брудный, а выглядавъ и