Ця сторінка вичитана
въ поліціи, бо тамъ певно ажь на конець будуть єго шукати.
Такими и подо̂бными поясненями давъ ся вко̂нци панъ Больтеръ намовити по̂ти въ поліцію, хочь и якъ се було єму не въ смакъ. Але о̂нъ лякавъ ся жида и тому згодивъ ся. Фажинъ давъ єму сейчасъ плащь, якій во̂зники носять, манчестрови̂ штаны по колѣна, шко̂ряни̂ камашѣ, капелюхъ зъ о̂дзнакою и бато̂гъ, а о добрый успѣхъ зовсѣмъ не лякавъ ся, бо панъ Больтеръ бувъ до того и такій неповоротный, якъ во̂зникъ. Описали єму докладно майстра, а панъ Бетсъ завѣвъ єго побо̂чными уличками ажь на Бавъ-Стрітъ, показавъ єму дорогу, подавъ ще деяки̂ потрѣбни̂ звѣстки, казавъ спѣшитись и прирѣкъ ждати на єго поворотъ на то̂мъ мѣсци, де теперь.
Панъ Бетсъ розказавъ єму все такъ докладно, що Ной Кляйполь або Моррісъ Больтеръ, якъ читатель хоче, дуже легко и нѣкого не пытаючись зайшовъ до поліціи. Перепхавъ ся черезъ громаду людей, що складалась головно зъ дѣвчатъ и во̂йшовъ до темнои та бруднои комнаты судовои. Передъ столомъ судьѣ стояли двѣ женщины, що кивали головами до своихъ задивованыхъ свояко̂въ, а тымчасомъ писарь о̂дчитувавъ двомъ поліцаямъ и якомусь просто одягненому, на столѣ опертому мужчинѣ высказы свѣдко̂въ. Коло нихъ стоявъ сторожь вязницѣ и о̂дъ часу до часу кричавъ: „споко̂й!“ „вывести дитину!“, єсли далось чути яке неприличне шептанье або выкрикъ дитины при грудяхъ. Ной оглядавъ ся быстро за майстромъ, бачивъ досыть людей, що могли бы бути братами, сестрами або родинами єго, але не побачивъ такого, якого єму описали. Вко̂нци засуджено и выпроваджено жѣнку зъ комнаты и ажь те-