ну звѣстку, що майстеръ поступивъ собѣ зовсѣмъ чесно и заслуживъ собѣ на велику славу.
Хочь и якъ умѣла Нансі удавати, а таки не змогла зовсѣмъ скрыти свого зворушеня, выкликаного єи попоступкомъ. Она пригадувала собѣ, що такъ хитрый жидъ, якъ и звѣрскій Сайксъ розказували ѣй всѣ свои тайни̂ замѣры, а то тому, бо зовсѣмъ вѣрили ѣй и не могли єи о нѣчо по̂дозрѣвати. Погани̂ були си̂ замѣры, безъ сорома були ти̂, що ихъ укладали и она лютилась на жида, що вѣвъ єи що разъ глубше въ пропасть проступку и нужды, зво̂дки вже не могла выдобутись. А таки були хвилѣ, коли була лаго̂днѣйша супроти него и непокоилась на думку, що черезъ єи зносины зъ Рожею може єго стрѣнути доля, на яку вже давно заслуживъ.
Але таки̂ гадки и чутя були лише проминаючи̂ у неи и лише зъ привички приходили ѣй до головы; тымчасомъ она постановила собѣ рѣшучо, осягнути свою цѣль, а єи характеръ бувъ такій, що о̂дъ свого замѣру не дала бы ся нѣчимъ о̂двести. Зъ обавы о Сайкса могла ще цофнутись, поки бувъ часъ; але она вымогла на Рожи, що все буде задержане въ найбо̂льшо̂й тайнѣ и не показала жадного способу, котрымъ бы можна до̂йти до о̂дкрытя; для него не хотѣла покинути проступку и нужды, не хотѣла спасти ся — и що-жь бо̂льше могла зробити? Она твердо держалась своєи постановы.
Але хочь всяка єи внутрѣшна борба такъ ко̂нчи-