хриплымъ голосомъ. — Присягну, що на кождо̂й сторонѣ великими чорными буквами стояло написане слово „домовина“ и отъ передъ хвилею, якъ я тутъ прийшла, несли якусь домовину.
— Се нѣчо незвычайне. Я видѣвъ неразъ, якъ по-при мене несли домовину.
— Правдиву — але то не була правдива.
Все те говорила она такимъ голосомъ, що ажь морозъ ишовъ по за плечѣ зачаєному шпіонови, ажь кровь застигала єму въ жилахъ. Але бо̂льшои полекшѣ на душѣ не зазнавъ о̂нъ нѣколи, якъ теперь, коли почувъ солодкій голосъ молодои дамы, Рожѣ. Она просила Нансі, щобъ утихомирилась и не думала про таки̂ страшни̂ рѣчи.
Говорѣть приязно до неи, бѣднои; ѣй мабуть сего треба, — додала она, звертаючись до свого товариша.
— Ваши̂ великодушни̂, побожни̂ дамы дивились бы на мене зъ погордою, якъ бы мене теперь въ ночи бачили, и проповѣди бы менѣ говорили о вѣчно̂мъ пекольно̂мъ огню и о по̂мстѣ неба, — скликнула дѣвчина. — О, моя дорога молода панѣ, чому ти̂, що хотять бути выбранцями Бога, не таки̂ лаго̂дни̂ и добри̂ для насъ бѣдныхъ нещасливыхъ, якъ вы! Ахъ, вы маєте те все, що тамти̂ втратили, молодо̂сть и красу, и вы бы могли трохи бути бо̂льше гордыми, замѣсть такъ скромными.
— Ахъ! — перебивъ єи панъ — Турокъ обмившись чисто звертає своє лице на всхо̂дъ и молить ся. А ти̂ добри̂ люде въ непривѣтно̂мъ свѣтѣ здирають людяно̂сть зо̂ свого лиця, и звертають єго пото̂мъ на найтемнѣйшу сторону неба. Якъ бы менѣ прийшло ся выбирати помѣжь музулманами а тыми фарисеями, то я бы выбравъ першихъ.
Ти̂ слова говоривъ о̂нъ до молодои дамы, але може