Недалеко о̂дъ берега рѣки Тамізы, де стоить костелъ въ Родергайсъ, де будовы страшно нужденни̂, а судна на рѣцѣ чорни̂ о̂дъ пороху зъ угля и дыму зъ тѣсныхъ низькихъ домо̂въ, находять ся по нинѣшній день заулки страшно брудни̂, про котри̂ бо̂льша часть столицѣ й не чувала.
Щобы въ ти̂ заулки до̂статись, треба перейти передовсѣмъ лябіринтъ болотнистыхъ и вузкихъ улиць, замешканыхъ дуже вбогими и дикими мешканцями берего̂въ. Ти̂ улицѣ призначени̂ для ихъ житя. Въ склепахъ тутъ продають дуже дешево о̂дразливу ѣду, а за о̂кнами и на дверехъ похатнико̂въ видко найро̂знороднѣйши̂ лахи. Працюють тутъ и попыхають ся люде найнизшои клясы, що не мають сталого занятя, носять тягарѣ и углье, безсоромни̂ жѣнки, обо̂драни̂ дѣти, правдива шумовина Тамізы. Погани̂ предметы и страшна воня ударяє въ очи и но̂съ, а въ ухахъ такъ и шумить о̂дъ гамору ро̂зного рода. Коли зайти въ улички и заулки ще дальши̂, де менше людей, то тамъ домы по обохъ бокахъ мало не валять ся, а де глянути, видко запали̂ комины, повыбивани̂ и позатыкани̂ о̂кна и всяку всячину, що свѣдчить о крайно̂й бѣднотѣ и занедбаню.
Въ тако̂й околици, по друго̂мъ боцѣ Докгедъ въ Берро Сайсверкъ находить ся островъ Якова, обведеный довкола багнистымъ ровомъ, глубокимъ якихъ шѣсть до во̂сѣмь сто̂пъ, а пятнацять до двацять широкимъ, коли вода збере. Давнѣйше звали той ро̂въ млыньскимъ, теперь звуть Фоллі Дічь. Єсть то ро̂дъ заливу рѣчного и по̂дчасъ высокои воды, коли отворити шлюзы коло млы-