Убійникъ, що въ розпуцѣ сидѣвъ на даху и не знавъ вже, що почати, набравъ зновъ надѣѣ и постановивъ спробувати послѣдного способу, т. є. спуститись въ ро̂въ, хочь бы тамъ прийшлось въ болотѣ потонути, и якъ удасть ся, середъ темноты та заколоту утечи. Надѣя додала єму новыхъ силъ, взростаючій галасъ въ дому додавъ єму о̂дваги, о̂нъ зо̂рвавъ ся, въ двохъ хвиляхъ прискочивъ до комина, привязавъ до него оденъ конець шнура, а на друго̂мъ зробивъ сильну сильку. Тымъ шнуромъ мо̂гъ о̂нъ спуститись на болото, може бы єго ще не стало такъ на хлопа. О̂нъ взявъ въ руку но̂жь, щобы въ о̂дповѣдно̂й хвили перерѣзати шнуръ и кинутись въ ро̂въ.
Въ то̂й само̂й хвили, коли сильку заложивъ на голову, щобы єи взяти по̂дъ рамена и коли згаданый старый панъ кричавъ на мостѣ, що убійникъ хоче внизъ спуститись, оглянувъ ся о̂нъ по-за себе и голосный крикъ страху вырвавъ ся зъ єго устъ. — Очи — зновъ ти̂ очи! — крикнувъ о̂нъ могильнымъ голосомъ, захитавъ ся, неначе громомъ раженый, стративъ ро̂вновагу и покотивъ ся въ низъ по даху. Силька була на єго шиѣ, а тяжке тѣло злетѣло внизъ, мовь стрѣла. О̂нъ спадавъ трицять пять сто̂пъ — наразъ задержавъ ся — члены тѣла судорожно затремтѣли — и о̂нъ повисъ зъ отворенымъ ножемъ въ стиснуто̂й, застигаючо̂й руцѣ.
Старый коминъ задрожавъ о̂дъ потрясеня, але выдержавъ. Мертвый убійникъ гойдавъ ся на шнурѣ и засланявъ выглядъ Чарлеви; той о̂допхавъ єго на бо̂къ и крикнувъ, щобы вже разъ зако̂нчили сю ловлю; песъ бѣгавъ сюды и туды по даху та страшно вывъ, вко̂нци скочивъ на плечѣ повѣшеного, але не мо̂гъ удержати ро̂вноваги, впавъ головою на ко̂нчастый камѣнь и вже лежавъ такожь неживый.
