Сторінка:Дікенс К. Оліверъ Твістъ (Львів, 1891).pdf/395

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

звычайный и дотеперь незнаный спосо̂бъ; притомъ заклинаєсь — якъ звычайно — на свою голову, що єго спосо̂бъ найлѣпшій. Въ недѣлю все критикує въ очи проповѣдь молодого священика, а панови Льосбернови каже на ухо, що проповѣдь по єго думцѣ була знаменита, але о̂нъ волить инакше говорити. Панъ Бравнльовъ усе любить єму допѣкати єго пророцтвомъ про Олівера и пригадує єму той вечѣръ, коли то они за столомъ, на котро̂мъ лежавъ годинникъ, ждали на поворотъ хлопця; але Ґрімвіґъ заявляє въ тако̂мъ выпадку правильно, що правду сказавъ, бо Оліверъ тогды не вернувъ. Ся замѣтка выкликує звычайно смѣхъ, а се єго добрый настро̂й ще збо̂льшає.

Пана Кляйполя помилували бо о̂нъ бувъ свѣдкомъ противъ жида. Своє ремесло узнавъ о̂нъ не такъ дуже безпечнымъ, якъ собѣ того бажавъ, и хвилю не знавъ, якъ безъ великои працѣ жити на свѣтѣ. Добре розваживши зачавъ заниматись доносами и жиє собѣ теперь дуже добре. Въ недѣлю именно по̂дчасъ богослуженя ходить о̂нъ въ порядно̂й одежи зъ Шарльотою. Коло дверей людяныхъ господарѣвъ гостинниць дама млѣє, панъ каже подати горѣвки, щобы єи зновъ припровадити до свѣдомости, а на другій день доносить о нарушеню свята и ховає въ кишеню половину грошевои кары, яку мусить господарь заплатити. Инодѣ панъ Кляйполь самъ омлѣває, а успѣхъ зъ того такій самый.

Панъ и панѣ Бумблѣ, стративши посаду, попали зъ часомъ у велику нужду и недостатокъ; вко̂нци принято ихъ якъ убогихъ до того самого дому, въ котро̂мъ они перше панували. Панъ Бумбль мавъ казати, що по тако̂мъ зворотѣ судьбы и пониженю о̂нъ не має вже о̂дваги и охоты дякувати за те, що єго розлучили зъ жѣнкою.