Сторінка:Дікенс К. Оліверъ Твістъ (Львів, 1891).pdf/78

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ня, але ся таблиця мабуть вже довги̂ лѣта була ту прибита.

— Всьо гараздъ, — сказавъ Сайксъ, оглянувшись доокола. Запукавъ до дверей въ якійсь незвычайный спосо̂бъ, дверѣ тихо о̂дхилились и за хвилю находились вже всѣ троє въ сѣняхъ дому. Якійсь чоловѣкъ зо̂ свѣтломъ показавъ дорогу. Они зо̂йшли по ко̂лькохъ схо̂дцяхъ въ до̂лъ, перейшли пусту кухню и во̂йшли въ низьку стухлу комнату. Голоснымъ смѣхомъ повитали ихъ на входѣ. Чарль Бетсъ качавъ ся въ правдиво̂мъ значеню того слова по земли, по̂рвавъ пото̂мъ зъ рукъ Джека Докіжа свѣтло, приступивъ до самыхъ очей Олівера и оглянувъ єго зо̂ всѣхъ сторо̂нъ. Фажинъ тымчасомъ на смѣхъ кланявъ ся єму низько, а „майстеръ“, що бувъ поважнѣйшои вдачи и не легко розвеселявъ ся, коли йшло о роботу, перешукавъ старанно єго кишенѣ.

— Я тѣшу ся незмѣрно, що бачу васъ въ здоровлю, мо̂й любый, — сказавъ жидъ. — Майстеръ выдасть вамъ иншу одѣжь, щобы вы не знѣвечили сейчасъ святочнои. Чому вы не писали, що хочете до насъ вернути? Мы бы були тогды ще лѣпше приготовились на ваше принятье, тай теперь таки до̂станете дещо теплого на вечерю.

Теперь усмѣхнувъ ся и майстеръ, але що о̂нъ въ ту саму хвилю вынявъ пять фунто̂въ штерлінґо̂въ, то не знати, чи усмѣхнувъ ся о̂нъ зъ причины дотепу Фажина, чи зъ радо̂стного о̂дкрытя.

— Говъ, що се? — крикнувъ Сайксъ и приступивъ до жида, що о̂дбиравъ о̂дъ майстра банкнотъ. — Се моє, Фажинъ!

— Не ваше, не ваше, любчику, — о̂дповѣвъ жидъ. — Се моє, Біль, моє, а вы собѣ возьмѣть книжки.