Сторінка:Дікенс К. Оліверъ Твістъ (Львів, 1891).pdf/83

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

приятельку мавъ бы зъ тебе хлопець, а ты єму на таку накидаєшь ся.

— Отже ѣй-Богу, я єсмь для него такою! — сказала она зъ великою пристрастію. — И волѣла-бы я була згинути на улици, до вязницѣ до̂стати ся замѣсть нашихъ знакомыхъ, нѣжь якъ бы я мала сюды єго приводити. О̂дъ нинѣшного вечера єсть о̂нъ злодѣємъ, брехуномъ, розбо̂йникомъ, чортомъ и всѣмъ, що лишь зве ся злымъ и по̂длымъ. Чи-жь се не досыть для старого драба, и о̂нъ ще єго має бити?

— Слухай, Біль, — перервавъ жидъ мову, вказуючи на хлопцѣвъ, що цѣкаво всего слухали, — говорѣмъ споко̂йно, якъ приятелѣ.

— Якъ приятелѣ! — крикнула дѣвчина зо̂ страшнымъ видомъ о̂дъ лютости. — Якъ приятелѣ, вы голодранче! О, вы справдѣ для мене приятель! Я крала для васъ, коли ще не мала и половины то̂лько лѣтъ, що ся дитина, и таке саме ремесло проваджу и въ то̂й само̂й службѣ у васъ зо̂стаю вже дванацять лѣтъ. Чи вы сего не знаєте? Кажѣть, не знаєте сего?

Зло̂сть напала жида, почавъ грозити, она рвала на еобѣ волосье, кинулась на него и була бы певно на єго лици оставила слѣды своєи по̂мсты, але Сайксъ єще въ часъ хопивъ єи за руки. Она даремно силувалась вырватись о̂дъ него и зо̂млѣла. Сайксъ положивъ єи на якесь леговище и завважавъ споко̂йно, що теперь все въ порядку, бо въ злости она має велику силу въ рукахъ. Жидъ обтеръ по̂тъ зъ чола, усмѣхнувъ ся и — якъ здавало ся — разомъ зъ Сайксомъ и хлопцями уважавъ цѣлу пригоду за звычайну, яка часто лучає ся при ихъ занятяхъ.

— Правда, Фажинъ, що о̂нъ завтра не смѣє взяти на себе своєи найлѣпшои одежи? — спытавъ Чарль