Сторінка:Дікенс К. Оліверъ Твістъ (Львів, 1891).pdf/9

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Пото̂мъ вывели Олівера и о̂нъ хлипавъ доти, доки не заснувъ. На щастье для него, якъ-разъ недавно передъ тымъ о̂дкрыла коллєґія, що за богато люнѣхо̂въ, спосо̂бныхъ до роботы и заро̂бку, уважає собѣ до̂мъ убогихъ за якійсь рай, и длятого выдала розпорядокъ — спинити наплывъ убогихъ. Не смѣло бути въ заведеню нѣякихъ выбаго̂въ, розлучували супруго̂въ одно о̂дъ одного, о̂ддѣлювали родичѣвъ о̂дъ дѣтей и таке инше.

Хата, въ котро̂й ѣли хлопцѣ, подобала на кухню, а начальникъ кухнѣ роздѣлявъ имъ зъ мосяжного ко̂тла порціи о̂всянои юшки, кождому повне горня, и нѣчого бо̂льше, — хаба въ недѣлю и свята додавали ще по невеличкому кусникови хлѣба. Горнятъ не треба було мыти нѣколи, бо хлопцѣ чистили ихъ усе ложками доти, доки не стали чисти̂, та ще й облизували ложки та пальцѣ. У дѣтей бував завсѣгды дуже добрый апетитъ. Оліверъ и єго товаришѣ выдержали три мѣсяцѣ голодову дієту, але довше вже не були въ силѣ. Оденъ хлопець, на свои лѣта дуже великій, сынъ бувшого кухаря, сказавъ иншимъ, що єсли не до̂стане що днины по два горнята юшки, то не ручить, чи за коротшій або довшій часъ не зъѣсть свого товарища, що спавъ коло него, малого слабосилого хлопчину. Єго очи блукали дико, мовь у збожеволѣлого. Зголоджени̂ хлопцѣ повѣрили, зо̂брались на нараду и постановили тягнути льосъ, хто по вечери має по̂йти до начальника кухнѣ и просити о бо̂льше. Льосъ выпавъ на Олівера Твіста.

Надо̂йшовъ вечеръ. Начальникъ кухнѣ станувъ коло ко̂тла, роздавъ юшку, и почала ся широка молитва надъ вузонькою стравою. Страва зникла въ мѣть, и дѣти почали щось шептати мѣжь собою, кивати на Олівера, а ти̂, що сидѣли коло него, стали єго поштовхувати. Голодъ казавъ єму забути на всѣ сумнѣвы и огляды.