Сторінка:Дікенс К. Оліверъ Твістъ (Львів, 1891).pdf/94

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

— А таки вы бы зъумѣли покинути своихъ приятелѣвъ, — завважавъ Оліверъ усмѣхаючись, — и придивлятись, якъ бы ихъ карали за се, що вы сами̂ зробили.

— Се мы зробили лише для Фажина, — одповѣвъ Джекъ холоднокровно. — Возьни̂ знають, що мы спо̂льно працюємо, а єму було бы дуже невыго̂дно, якъ бы мы були не втекли… Подивись, — додавъ о̂нъ, вынявъ зъ кишенѣ и показавъ Оліверови цѣлу жменю шілінґо̂въ и по̂въ-пенсо̂въ. — Мы жиємо собѣ, якъ паны, а зво̂дки-жь ти̂ грошѣ? На, возьми собѣ; я маю ихъ ще бо̂льше. Не хочешь? Ой дурню, дурню найбо̂льшій зъ-помѣжь всѣхъ дурако̂въ!

— То го̂льтай, правда, Оліверъ? — обо̂звавсь Чарль Бетсъ. — Єго ще обшнурують, правда?

— Не знаю, що се значить, — о̂дповѣвъ Оліверъ.

Чарль Бетсъ вынявъ зъ кишенѣ хустину, заложивъ єи на шию и показавъ цѣлкомъ вѣрно, якъ вѣшають людей. — Се́ значить, — сказавъ о̂нъ и голосно засмѣявъ ся.

— Ты зле выхованый, — завважавъ Джекъ Докінсъ поважно. — Чей Фажинъ зможе що доброго зъ тебе зробити, а то бувъ бы ты першій, що не здавъ ся до нѣчого. Отже зачинай що робити, чимъ скорше тымъ лѣпше. До роботы скорше втягнешь ся, нѣжь тобѣ здає ся, а такъ лише марнуєшь часъ, Олівере.

Чарль Бетсъ додавъ ще ко̂лька моральныхъ поглядо̂въ, змалювавъ яркими красками несчислени̂ приятности житя, яке провадивъ о̂нъ и Джекъ, словомъ, старавъ ся всѣми силами переконати Олівера, що найлѣпше зробить, єсли чимъ-скорше зачне дбати о ласку Фажина такимъ способомъ, якихъ самъ до того уживавъ и Джекъ.