смѣху и тымъ дававъ доказъ, що мимо своихъ лѣпшихъ чувствъ бавить ся добре при тако̂мъ оповѣданю.
Словомъ, хитрый старый жидъ мавъ — такъ сказати — хлопця въ сѣтцѣ. Самотою и скукою довѣвъ єго до того, що волѣвъ яке-будь товариство, нѣжь сидѣти зъ сумными гадками въ тако̂мъ пусто̂мъ темно̂мъ домѣ. Пото̂мъ старавъ ся жидъ щиро, вливати помалу до єго серця отрую, котра, якъ надѣявъ ся, змѣнить єго барву и зробить єго чорнымъ разъ на все.
Бувъ зимный, вохкій и бурливый вечѣръ, коли жидъ своє скорчене тѣло убравъ у верхню одѣжь, затягнувъ ковнѣръ ажь на уха, такъ що зъ єго лиця лише очи було видно, и выйшовъ зо̂ своєи печеры. Передъ брамою дому постоявъ хвильку, поки єи зъ сѣней не заперто добре замками и засувами, и тихо а скоро по̂шовъ въ до̂лъ улицею.
До̂мъ, въ котро̂мъ Оліверъ теперь перебувавъ, находивъ ся близько Уайтчепель. Жидъ постоявъ на розѣ улицѣ ко̂льва хвиль тихо, оглянувъ ся сюды-туды и по̂шовъ пото̂мъ въ сторону Шпітальфільдъ.
На камѣню грубо лежало болото, а о̂дъ густои мраки ставала темна во̂чь єще темнѣйшою. На вылетъ такои демонічнои силы, якъ жидъ, не було о̂дповѣднѣйшого часу, погоды и обставинъ, якъ теперь. Перекрадаючись такъ улицями середъ ночи, мраки и болота, подобавъ старый жидъ на поганого хробака, що въ темно̂й