— Мг! — невиразно промимрив Сайкс, бо в цей мент він глянув ненароком на дівчину й побачив, що вона йому мовчки показує поглядом на старого. — Мг… кудою можна, тудою можна, все одно без мене ти нічого не втнеш. Що вимовиш язиком, не витягнеш і волом — тобою треба завжди на задні колеса обертатись.
— Про мене, я тебе не силую, соколику, — заспокоїв його Феджін. — Ви з Тобі самі упораєтесь. А иншої допомоги не треба?
— Не треба. Треба тільки свердла й одного хлопчика. Средло ми завжди при собі маємо, а хлопця ти нам мусиш дістати.
— Хлопця? Ага! так це значить кватирка?
— Не твоє діло, — гримнув Сайкс. — Давай хлопця — і край, тільки гляди, — щупленького. Ет, шкода, що нема тепер коминотрусового Неда. Батько не давав йому рости і посилав на роботу. Злапали бідолаху, а хлопця забрало чортове Товариство Малолітних Злочинців, відірвало його від заробітку. І це не вперше, — скрикнув Сайкс, скипаючи гнівом від цієї згадки, — не вперше!
— Не вперше, не вперше, — неуважно промовив Феджін; він поринув у глибоку задуму і почув лише останні слова Біллі.
— Ну, чого тобі ще? — спитав Сайкс.
Старий показав на Нансі, що сиділа нерухомо край каміну: мовляв, вона тут зайва. Сайкс незадоволено знизнув плечима, проте послухався й сказав Нансі принести з крамниці жбан пива.
— Ніякого пива тобі не треба, — спокійно відповіла дівчина, не ворухнувшись.
— А я кажу, що треба! — крикнув Сайкс.
— Дурниці! — холодно відповіла вона. — Говори, Феджіне. Я знаю, що він скаже, не бійся.
