соколику, до того-ж, — провадив він, уже трохи упевненіше, — до того-ж, якщо тільки йому поталанить дременути, він нас усіх занапастить, і тому він мусить, розумієш, мусить їсти з нами з однієї миски й узяти участь в якійсь нашій спільній справі — байдуже якій; для мене досить того, що він буде причетний до грабунку — мені цього тільки й треба. Це багато краще, аніж усовувати бідне хлоп'ятко з дороги — воно й небезпечно та й втратимо ми на цьому чимало.
— Коли думаєш починати? — спитала Нансі, передбачаючи, що Сайкс зараз з огидою вилає лицемірного старого лиса.
— Так, коли думаєш починати, Біллі? — мовив той.
— Ми з Тобі умовлялися на післязавтра, — відповів Сайкс.
— Гаразд, місяця не буде?
— Не буде.
— А про те, кому нести мотлох, подбали?
Сайкс хитнув головою.
— І про…
— Все наготовили, — перебив його Сайкс, — не турбуйсь про дрібниці. Краще приведи його сюди завтра ввечері. Я вирушу на світанні. А ти тільки мовчи та тримай топильню напоготові.
Після короткої суперечки, в якій всі троє взяли жваву участь, було вирішено, що Олівера приведе увечері Нансі. Феджін натискав на те, що хлопчик найрадніше послухає її, бо вона тоді так палко заступилася за нього. Отже, Олівер мав перейти під Сайксів «протекторат», і той дістав дозвіл робити з ним у разі потреби все, що йому заманеться, не відповідаючи за можливі неприємності й несподіванки і не зупиняючись ні перед чим; що-до останнього, то всі Сайксові докази
