мовчазної дружньої поради він глянув знову на старого, чекаючи на дальші розпорядження.
Кілька секунд Феджін збентежено гриз свої жовті пальці й напружено міркував: видно було, що він за щось потерпає і боїться дізнатись щось іще страшнішого. Нарешті він підвів голову і спитав.
— Де він?
Проноза показав пальцем нагору.
— Так приведи його сюди, — відповів Феджін на його німе запитання. — Тс, ані телень! Годі, Чарлі, спокій! Томе! Геть!
Чарлі і його нещодавній ворог негайно виконали цей стислий суворий наказ і зникли умить, мов ті миші.
За хвилю до кімнати повернувся Проноза з якимсь незнайомим чоловіком; невідомий окинув оком кімнату, підозріло озирнувся, здер з себе шарф, намотаний по самі вуха й показав присутнім своє пом'яте, немите, неголене обличчя: це був моторний Тобі Крекіт.
— Як ся маєш, старий? — хитнув він Феджінові головою, віддаючи Пронозі свій шарф. — Заткни його в мою шапку, хлопче, щоб я знав, де він, як прийдеться драчки дати. Наш старий лис зробить з тебе доброго грабіжника собі на славу.
З цими словами Тобі скинув з себе блюзу, обмотав її навкруг стану і підсів до вогню, поклавши ноги на ґрати каміна.
— Бачиш, Феджіне, — мовив він сумно, показуючи на свої ботфорти: — вони чорт-зна з якого часу не бачили ані крапельки вакси. Ну, не дивися на мене таким вовкулаком, чоловіче. Усе в свій час. Говорити нащосерце про справи я не люблю. Дай попоїсти й випити спершу, — ось уже три дні, як я й ріски в роті не мав.
