Перейти до вмісту

Сторінка:Діккенс Ч. Олівер Твіст (1929).djvu/316

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

дити доказами лише те, що свідкує проти нього, а на захист свій не подає жодних аргументів; а ті кляті судові крутії вимагають завжди виразних відповідей, точних «чому» й «тому». Хлопчик за його власним зізнанням жив якийсь час серед злочинців, судивсь уже одного разу за крадіжку носової хустки в того джентльмена, потім його силоміць затягли до якогось злодійського кубла, але де воно міститься, він не знає і навіть на слід його навести не може. Далі: до Чертсі його знову силоміць тягнуть грабіжники, яким чомусь заманулося будь-що-будь вжити для своєї мети його і нікого иншого; гаразд; його просовують у вікно і саме на ту хвилю, коли він збирається вчинити ґвалт, що було-б безперечним доказом його безвинности, на тобі — мов на глум — куля підсліпуватого ключника влучає в нього, і він падає поранений, не встигнувши виконати свого наміру. Невже-ж ви всього цього не розумієте?

— Звичайно, розумію, — відповіла дівчина, всміхаючись запальному лікареві, — але все-ж я не бачу у всьому цьому нічого такого, щоб заплямлювало цього бідного хлопчика.

Лікар засунув руки в кешені і почав знову ходити сюди й туди по кімнаті ще швидше, а ніж перед тим.

— Що більше я думаю, то більш переконуюсь, що шпиги ні в якому разі не повинні знати правди — це тільки викличе безліч нових ускладнень і неприємностей. Я певен, що вони нічому не повірять, але навіть якщо, кінець-кінцем, провини його вони не доведуть, все одно усю його історію вони винесуть на люди, почнуть докопуватися до всіх сумнівних, підозрілих точок його оповідання і зрештою ваш великодушний план видерти його з пазурів життя нічим не скінчиться.