передбачала, що зміна у відношенні до неї любого їй чоловіка розіб'є її чуле серце, мені було-б легше виконувати мій обов'язок до неї, і те, що я вважаю за свою святу повинність — не викликало-б такої тяжкої боротьби в моїй душі.
— Ви дуже жорстокі, мамо, — мовив Гаррі. — Невже ви досі маєте мене за легковажного хлопчика, що не знає ще сам себе і не знає ціни поривам власного серця?
— Я гадаю, мій любий сину, — відповіла місис Мейлі, кладучи йому на плече свою руку, — я гадаю, що молодість має багато шляхетних поривів, але вони тривають, на жаль, дуже недовго, я знаю, що є багато летючих, хвилевих почуттів, але вони відлітають без сліду, скоро настане задоволення. А ще гадаю я, — провадила вона, пильно дивлячись своєму синові в вічі, — що коли молодий, запальний шанолюбець бере собі за дружину дівчину з заплямленим іменем (хоч вона того сама зовсім не винна), холодні, жорстокі люди зможуть завжди кинути за це каменем у неї, в її дітей і навіть у її чоловіка (що вище стоятиме він у світі) — і взяти його на глум, на посміх; і може колись настати час, що її, чоловік хай навіть добрий і чесний, пожалує за необачним кроком своїх молодощів. А вона буде це бачити, знати й мовчки терпіти його презирство.
— Мамо, — нетерпляче скрикнув Гаррі: — такий чоловік був-би егоїстичною тварюкою, не вартою навіть самого ймення порядної людини, що про неї ви говорите, і не вартий дівчини, що її ви маєте на увазі!
— Ти кажеш це тепер, Гаррі, — заперечила його мати.
— І казатиму так завжди! — скрикнув він. — Та мука, що роз'ятрила всю мою душу за останні два дні, викликала в мене зізнання про моє почуття — про моє велике палке почуття, що взялося не з вітру, й не
