Перейти до вмісту

Сторінка:Діккенс Ч. Олівер Твіст (1929).djvu/432

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

вам стільки щастя, скільки сорому й ганьби припало на мою голову.

З цими словами, надриваючись від сліз, безщасна дівчина подалася з кімнати, а Роза, приголомшена цим несподіваним побаченням, що скидалося більше на якийсь раптовий кошмар, аніж на дійсність, безсило впала на стілець, намагаючись зібрати свої розбурхані думки.