Залишивши місис Бедвін з Олівером розважати душу насамоті, містер Броунлоу попрохав Розу перейти до сусідньої кімнати й почув там від неї все, що вона дізналася від Нансі; це його дуже здивувало й збентежило, а Роза з'ясувала йому також, чому вона не звірилася одразу на свого старого приятеля містера Лосберна. Містер Броунлоу сказав, що, на його думку, вона повелася дуже розсудливо й залюбки згодився переговорити й порадитися в цій справі з шановним лікарем. Отже, щоб не гаяти часу, вони умовилися, що містер Броунлоу завітає до їх готелю о восьмій годині вечора, а що тим часом Роза обережно повідомить місис Мейлі про всі події останньої доби. Після цього Роза з Олівером повернулися додому.
Розу не одурило її передчуття: вона ані трохи не прибільшувала розмірів обурення доброго лікаря. Заледве він почув про Нансі, як з уст його полився цілий бурхливий потік погроз і прокльонів; він забожився віддати її першу до-рук зугарних Бледерса й Дефа і вже навіть одяг капелюха, щоб бігти кликати цих поважних осіб. Під впливом свого першого пориву він був-би, звичайно, здійснив свій намір, ні на хвилину не замислившись над його наслідками; але, на щастя, містер Броунлоу (що теж був на цю хвилину не менш за нього схвильований і мав дуже запальну вдачу) втримав його мало не силоміць низкою логічних доказів, розрахованих на те, щоб заспокоїти його.
— Ну, та що-ж його в бісового батька чинити? — мовив палахкий лікар, коли вони обоє повернулися до кімнати, де на них чекали дами. — Чи може ми маємо висловити на письмі подяку всій цій грабіжницькій зграї чоловічої та жіночої стати й попрохати ласкаво прий-
