поводитися дуже стратегічно й застукати його й нагнати на нього страху десь насамоті, без цих людей. Бо инакше, хай його навіть і злапають — що ми можемо засвідчити? Де наші докази проти нього? Він навіть непричетний ні до одного з темних діл цієї зграї, наскільки це нам поки-що відомо. Якщо він навіть і не викрутиться, то його напевне лише засадять до в'язниці за шахрайство й крутійство. Після цього ми від нього не почуємо, звичайно, ані слова, і для нас він буде все одно, що глухий, німий, сліпий або ідіот.
— Тому я питаю вас знову, чи можна брати на увагу обітницю дану цій дівчині? — палко скрикнув запальний лікар. — Обітницю правда дуже шляхетну й щиру, але…
— Прошу, не змагайтесь, моя люба панно, — заспокоїв містер Броунлоу Розу, що збиралася щось палко заперечити. — Вашої обітниці ніхто не порушить. Мені здається, що вона нам рук не в'яже. Але перше, ніж зупинитися на якомусь певному конкретному плані, нам конче потрібно побачитися з цією дівчиною, довідатись від неї, чи вона згодиться виказати нам на цього Монкса, звичайно, з умовою, що ми самі, без втручання судової влади, розквитаємося з ним; а якщо вона не схоче або не зможе цього зробити, то хай вона нам, принаймні, скаже, де буває цей Монкс, хай змалює, який він з себе, щоб ми могли його впізнати. До неділі ми її не побачимо, а сьогодні в нас вівторок. Отже, на мою думку, ми мусимо тим часом сидіти нишком і не рипатись і ні на кого, навіть на самого Олівера, не звіряти цієї таємниці.
Хоча містер Лосберн зробив досить кислу міну, почувши, що доведеться дожидати марно аж цілих п'ять день, він мимоволі мусів погодитися на цей план, бо й сам не міг нічого кращого надумати; місис Мейлі з
