— Не шийся не в своє діло й не будь запанібрата з старшими, шмаркачу, а то ще вскочиш у шкоду, — гордовито зауважив містер Больтер.
Ця сувора погроза викликала в містера Бетса вибух такого шаленого реготу, що Феджін зміг не скоро розкрити знову рота, щоб умовити містера Больтера піти до поліції: про його маленький справуночок там ще ніхто нічого не знає, казав він, докладного опису його особи до столиці ще напевне не встигли надіслати; мабуть ніхто й на думці не має, куди він утік і коли він переодягнеться, як слід, то у всьому Лондоні для нього не знайдеться місця безпечнішого за поліцію, бо нікому-ж не спаде на думку, що він може піти туди з власної доброї волі.
Переконаний до певної міри цими доказами, а ще більше страхом (бо Феджін умів таки наганяти страху), містер Больтер згодився, хоча дуже неохоче, виконати це доручення. За порадою Феджіна, він переодягся в селянське вбрання, хурманську блюзу, плісові штани й чоботи (всі речі знайшлися, звичайно, у Феджіна); на голову йому дали повстяного капелюха з позатикуваними за стрічку перепускними квитками різних застав, а в руку — здорового батога. В такому вбранні він видавав звичайнісіньким селюком з Ковент-Гарденського базару, що забрів до суду половити витрішків. Вся його постать була така незграбна, довготелеса й недоладна, він так підходив до своєї ролі, що у Феджіна трохи веселіше на душі стало.
Ноєві докладно розповіли по яких ознаках і прикметах впізнати Пронозу, і Чарлі Бетс провів його покрученими темними заулками мало не до самої Боу Стріт. Злодійчук точно оповів йому, де міститься суд і кудою він має іти! Спершу він пройде коридором,
