залися за кілька хвиль на мості; і на горішній площадці сходів вони зупинились.
— Чуєте! Вона, здається, нас кличе! — скрикнула леді і насторожилась. Мені здалось, що я почула її голос.
— Ні, голубонько, — відповів містер Броунлоу, обертаючись сумно назад. — Вона не зрушилася з місця й не зрушиться, аж доки ми не підемо звідціль.
Роза не хотіла йти, але старий джентльмен узяв її під руку й з ласкавим примусом потягнув її за собою. Коли вони зникли, дівчина впала лежма на камінні сходи й вилила в гіркі сльози пекучий біль свого серця. Потім підвелась і нетвердою тримтливою ходою подалася геть. Здивований підглядач стояв ще непорушно кілька хвилин у своїй схованці; потім обережно виглянув, озирнувся на всі боки, виліз нишком на сходи й, крадучись попід стіною, вибрався нагору.
Нагорі Ной Клейполь ще раз обережно озирнувся, чи, бува, хто не стежить за ним, і кинувся геть до Феджінового лігва що-духу, як тільки несли його довжелезні ноги.
