вашого брата і тоді собі ідіть на всі чотири вітри. На цьому світі ми з вами більше не зустрінемось.
З жорстокою боротьбою в душі між страхом і ненавистю Монкс ходив швидкими кроками туди й сюди по кімнаті, снуючи похапцем нитку своїх чорних думок і міркуючи, як-би обійти цю неприємну пропозицію. Нараз двері вдчинились і до кімнати вскочив з криком хвильований містер Лосберн.
— Його спіймають! Його спіймають нині ввечері.
— Убивцю? — спитав містер Броунлоу.
— Так, так, — відсказав похапцем лікар. — Його пса бачили коло якоїсь старої халупи, — очевидячки, їх колишнього логова; мабуть його хазяїн був там, або з'явиться туди, коли стемніє. Шпиги нишпорять скрізь. Я розмовляв з агентами, яким доручено цю справу і вони запевняють, що він не може випорснути з їх рук. Уряд обіцяв винагороду — сто фунтів стерлінгів тому, хто спіймає його.
— Я додам від себе ще п'ятдесят і ознаймую це власними вустами на тому самому місці, коли встигну дістатись туди, — палко скрикнув містер Броунлоу. — А де містер Мейлі?
— Гаррі? — Скоро він побачив, що цей ваш приятель щасливо опинився поруч з вами в кареті, він негайно поїхав туди й довідався про все те, що я вам допіру оповів, — пояснив лікар. — Потім він сів на коня й поїхав до того передмістя, куди подалася перша партія шпигів.
— Ну, а Феджін? Що кажуть про нього? — спитав містер Броунлоу.
— За останніми відомостями, що я чув, його ще не було спіймано, але тепер він уже мабуть в руках поліції.
