— Ну, що — наважились? — пошепки звернувся до Монкса містер Броунлоу.
— Так, — відповів той, — але… але… ви мене не зрадите?
— Не зраджу. Почекайте на мене туть Це єдине для вас безпечне місце.
Обидва старі джентльмени вийшли з кімнати, і ключ повернувся за ними в замку.
— Ну, що? — досягли чогось? — пошепки спитав лікар.
— Всього, чого сподівався, і навіть більшого. Додавши до слів безталанної дівчини — інформації, що їх дістав на місці наш любий приятель, і те, що я знав раніше, я поставив його перед голими, невблаганними фактами і виявив всю його підлоту, що не вимагала тепер жодних доказів. Напишіть туди й призначте побачення на післязавтра о восьмій вечора. Ми приїдемо раніше, але нам треба буде відпочити, а особливо нашій панночці. Вона потребує може навіть більшої сили й мужности, аніж ми можемо це поки-що собі уявити. Але годі, у мене руки трусяться помститися за це нещасне закатоване створіння. Куди поїхали агенти?
— Ідьте негайно до поліції, ви ще застанете їх, — відповів містер Лосберн. — А я почекаю тут.
І вони нервово попрощалися, не маючи сили подолати свого гарячкового хвилювання.
