за відповідних обставин. Це був збіглий каторжний, на ймення Кегс.
— Шкода, що ти не вибрав собі иншої схованки, мій друже, коли обом старим припекло, — мовив Тобі до Чітлінга. — Краще було не приходити до мене.
— І справді, чого приперся сюди, дурню! — мовив Кегс.
— Я сподівався, що ви зустрінете мене гостинніше, — зажурено відповів містер Чітлінг.
— Бачиш, хлопче, коли хтось живе так самітно й відлюдно, як я, — пояснив йому Тобі, — і має завдяки цьому свій затишний, лагідний куточок, куди ніхто чужий не стромить свого нечемного носа, то, знаєш, честь вітати в себе гостя, що перебуває в такому стані, як ти, трохи небезпечна, навіть коли цей гість взагалі дуже поштива людина й дуже приємний партнер у картярській грі.
— А особливо, коли в цього молодого відлюдника гостює його приятель, що приїхав раніше з далеких країв, ніж цього сподівалися, і через свою смиренну вдачу не бажає одразу з панами суддями знайомитися, — додав Кегс.
Вони замовкли. Нарешті Тобі Крекіт, почуваючи, що тепер не час і не сила провадити розмову в його улюбленому жартовливому тоні, звернувся до Чітлінга з простим запитанням:
— Коли заарештовано Феджіна?
— Саме в обід, о другій годині. Ми з Чарлі дременули через комин прачкарні, а Больтер кинувся сторч головою в порожню діжку; тільки ноги його такі довжелезні, що він не встиг їх убгати в середину, й тому його теж злапали.
— А Бет?
— Сердечна дівчина! — відповів Чітлінг і його зажу-
