стати на чесний шлях і поквитувати свої минулі гріхи, — запропонував цей рівний поділ, — і його малий вихованець, звичайно, з радістю пристав на це.
Монкс (він залишив за собою й надалі це вигадане, прізвище) узяв свою частку й подався з нею в далекий куток Нового Світу; там він за короткий час розвіяв усі свої гроші, став незабаром на стару стежку і, вчинивши якесь нове шахрайство, опинився у в'язниці. Він просидів там кілька років, де його й звела в могилу його давня хвороба. Решта головних діячів грабіжницької зграї його приятеля Феджіна вмерли так само далеко від їх батьківщини.
Містер Броунлоу всиновив Олівера й оселився з ним та з своєю вірною ключницею недалечко пасторського будинку, де жили його найкращі друзі. Таким чином він виконав останнє наймиліше бажання Оліверового щирого серця і з'єднав ще тісніше маленьке коло, що зажило таким повним щасливим життям, яке тільки можливе у нашому світі, світі мінливому й непевному.
По весіллі Рози й Гаррі, шановний лікар повернувся до Чертсі. Але тепер йому бракувало товариства його старих любих друзів і, дарма, що вдача його була бадьора й весела, він почав підупадати, тяжко занудився і неодмінно був-би перевівся на жовчного буркуна, коли-б він на це був здатний. Перші два-три місяці він лише натякав на те, що повітря Чертсі почало наче шкідливо впливати на його здоров'я, а згодом переконався, що ця місцевість просто втеряла для нього всяку принаду, передав свою практику своєму помічникові, а сам оселився в маленькій хатині, недалеко того села, де його молодий друг був за пастора; тут він одразу став знову сам собою.
Ще до свого переїзду з Чертсі, лікар здружився з
