вітрилами його корабля, ніколи не гнав його геть від англійських берегів до небезпечної краси невідомого, у бездорожну безмежність», — так схарактеризував його Стефан Цвайг. Читач буржуазної доби не вимагав уже екстазів, а лише тихого щастя хатнього добробуту. Потребам цього читача й відповідали твори Діккенсові; вони, як на наш смак, давно вже втратили-б свою привабливість і цікавість, якби не авторів незрівняний гумор, — але ні! і гумор той уже перестарівся і мало навіть смішить вибагливого читача сучасности, — сліпучим сонцем, що сяє крізь сірі тумани, які залягли над берегами Темзи, світить нам безмежна Діккенсова любов до бідного люду, до нещасних дітей, до всіх скривджених і знедолених, яким не стало місця на учті життьовій.
Старі запорошені речі під пером його набирали якогось блиску і глянцу і раптом починали промінитися на сонці. Багато злиднів і лиха зазнав Діккенс за дитинства свого, позбавленого яскравих барв пестливої любови, тим-то й взичив він стільки уваги бідацькій дітворі. Тредльз, Нікльбі, Кіт, дівчинка Нел, — всі ці маленькі герої його романів і досі зворушують читача. Автор здебільшого не малює нам їхнього дальшого життя, коли вони дійшли дорослого віку; він їх залишає, скоро вони переступили поріг дитинства, а маленька Нел вмирає, не вийшовши із щасливої пори. Багато веселого сміху викликав Діккенс своїми гумористичними оповіданнями, але й сльози проступали на очах читачів, коли він хотів їх зворушити. Твори його впливали на саме життя, переінакшували його, поліпшували. Вони впливали на громадську думку; суспільство стало вимагати від уряду реформи школи, коли Діккенс змалював жорстокі звичаї, які в ній панують; воно вимагало знищення тюрми Маршельсі, куди садовлено людей за борги, бо яскравими фарбами змалював він і ту в'язницю. Отож уряд і мусів поступитися — задовольнити справедливі вимоги. Кажуть, що люди, прочитавши «Різдвяну пісню», жертвували на бідних, а коли у світ вийшов «Олівер Твіст», то дітям, які жебрали на вулиці, стали давати більше грошей.
Твори Діккенса відограли велику гуманітарну ролю; світ на деякий час немов-би ясніший став, — так принаймні здавалося сучасникам, що чинили і діяли під свіжим вражінням перечитаних романів.
Який-же був життьовий шлях того письменника, що спромігся чарами потужного таланту отак впливати на людськість?
