ють утворені відносини. Версальська Европа не визнає ще стану речей на сході, справа Галичини не вирішена остаточно. Все це вимагає від українства постійного поготівля та революційного кипіння, щоб чинами засвідчити в потрібну хвилину свою волю жити та боротися проти накинутих йому чужих форм.
Полк. Коновалець вертає до Львова й перебірає команду Української Військової Орґанізації. Цілий 1921. р. виповнений масовою саботажево-боєвою роботою.
Виявлений поляками, вождь якийсь час живе в краю нелеґально, керуючи далі боротьбою, а потім, восени 1922. р. переносить провід орґанізації закордон, щоб забезпечити революції тяглість керування.
Через розходження з політикою Петрушевича усувається восени 1923. р. на час від проводу, але в червні 1924. р. переламує нездорові явища в Орґанізації, переводить рішучу чистку і започатковує новий період орґанізаційної акції.
По міжнародній стабілізації та розвіянні останніх надій на світову справедливість (Ухвала Ради амбасодорів в Парижі) запанувала в українській суспільності глибока депресія. Політична верхівка стала орієнтуватись на одного або другого і навхрест — ближчого чи дальшого посідача україн-
