Сторінка:Д. Кардаш. Евген Коновалець (1941).djvu/9

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Нарешті війна вибухає і перед Евгеном Коновальцем, молодим старшиною 35. полку австрійської Ляндвери, лягають довгі місяці вояцького життя на російському фронті, ряд боїв і прикінці — Маківка, де по тяжкому бої попадає він до московського полону.

*  *  *

Власне тут, у таборі полонених, остаточно окреслює і спрямовує себе духово Евген Коновалець до прийдешніх великих завдань. В полоні, перше в Чорному Ярі, далі в Царицині, віднаходить він давніх товаришів, зокрема Андрія Мельника і укладає з ними пляни на майбутнє. Полонені старшини українці мають готувати себе до недалекої служби власній нації та її збройній силі. Евген Коновалець передбачує розвал російської імперії і хоче зробити все в його силах, щоб його можна було належно використати. В цьому передбаченні і попередженні подій вперше виразно виступає провідницька природа Евгена Коновальця. Старшини відбувають правильні військово-наукові курси, вчаться московської мови, перекладають на українську мову військові підручники і статути.

Березнева революція окрилює їх роботу. Над Дніпром поволі вагітніє українська державність.