Сторінка:Едґар Аллен По. Вибрані твори. 1928.djvu/8

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

у флоті і вмер молодим. Дуже імовірно, що легенда про перебування, піяцтво, арешт і кару Едґара По в Петербурзі, в Росії, постала саме з фактів життя оцього старшого брата.

Новий батько Едґара По балував свого прекрасного приймака, його ж жінка м-сис Аллен була для нього першою з матерів, що протягом усенького його життя опікували поета.

Едґар Аллен По вчився в Англії в Манор Гавз школі, у Стовк Ньюінґтоні, де директором був строгий піп йогомосць д-р Бренсбі. Ось спогади самого По про його шкільні роки[1].

«Мої перші спомини про шкільне життя сполучені з великим химерним будинком часів королеви Елізабети в туманнім англійськім селі, де росла сила гігантських вузлуватих дерев, і ці всі доми стояли з стародавніх часів. Справді, то був заспокійливий древній сонгород. Ще й зараз, здається мені, я почуваю свіжу прохолоду тінявих алей, вдихаю аромат тисячі кущів і знову з несказанною насолодою чую глухий глибокий голос церковного дзвону, що розлягався раптовним і траурним гудом у тихій закуреній атмосфері, що в ній вирізьблена готична дзвіниця лежала, як у ложі, і спала. Зараз це для мене така втіха, що рівної їй я не знаю, баритись над докладними спогадами про школу та всім, що з нею було звязане. Я думаю, що мені, що згинаюся тепер під тягарем лиха, леле — занадто реального, можна простити, що я шукаю втіхи, яка б вона не була тимчасова і незначна, в оцих безладних споминах. Оці спомини, зовсім банальні й навіть смішні сами по собі, в моїй уяві набувають фатальної ваги, бо вони стосуються до часу й до місця, коли й де я вперше згадую многозначні натяки долі, що пізніше так цілком мене опанувала. Дайте мені отже згадати. Будинок був, як я сказав, старий і хаотично розположений. Садиба була величезна, і висока солідна цегельна стіна з вінцем з вапна й битого скла її оточувала. Оцей ніби тюремний мур становив межу нашого житла, і за нього ми виходили лише тричі на тиждень: один раз що-суботи після обід, коли ми робили короткі прогулянки по околишніх полях, ідучи всі разом

  1. З символічної новели «Віл'ям Вілсон», не вміщеної в цій книзі.