3
ХАМЪ
Мавъ лѣтъ понадъ сорокъ и знати се було по ко̂лькохъ морщинкахъ, що тонкими чертами прорѣзували ему высоке чоло, а котре выдавало ся ще высшимъ за-для прорѣдѣлого надъ нимъ темного и на скраняхъ вже сѣвѣючого волося. Але мимо сихъ морщинъ и сеи начинаючои ся сивизны, выглядавъ здорово, сильно а заразомъ и поважно. Рыбакомъ бувъ — цѣли̂ днѣ а неразъ и часть ночи проводивъ на водѣ, тожь сонце, вѣтеръ и вохки̂ во̂ддыхи рѣки покрыли темною и здоровою краскою его лице, де-що за довге и за худе, але озарене парою очей зъ вельми голубою и чистою зѣницею та трохи нерухомымъ, поважнымъ поглядомъ. Ро̂вножь повагу и задумчиво̂сть знати було и въ рухахъ его высокои, стрункоя, сильнои статѣ.
Коли мавъ лѣтъ во̂сѣмнацять, отець оженивъ его зъ дѣвкою зъ сусѣдного села, тому, що господинѣ не ставало въ хатѣ. Зъ тою своею жѣнкою, лаго̂дною и робо̂тницею, однакъ дурноватою и гидкою, живъ споко̂йно и зго̂дно, але коротко, бо по ко̂лькохъ лѣтахъ переставилась не лишаючи єму дѣтей. Вскорѣ опосля умеръ и его старый батько, а коли ще одиноку сестру, о дванацять лѣтъ молодшу во̂дъ себе, выдавъ замужъ, самъ самѣсѣнькій оставъ въ хатѣ, на ко̂нци невеликого села, що сто-
