Сторінка:Енеїда. 1808.pdf/101

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
86


„Давно тебе я дожидаю,
„И думала що вже пропавъ;
„Я все дивлюсь, да выглядаю,
„Ажъ-ось коли ты причвалавъ;
„Минѣ уже сказали зъ неба,
„Чого тобѣ пыльненько треба,
„Отецъ твій бувъ у мене тутъ. —
Еней сіому подивовався
И бабы сучои спытався,
Якъ, нененько, тебе зовуть!

***

„Я, Паночку, зовусь Сивилла,
„Ясного Хвеба попадья;
„При іого храмѣ посывѣла,
„Давно живу на свѣтѣ я;
„У Шведчину я дѣвовала,
„А Татарва якъ набѣгала,
„То вже я за мужемъ була;
„И першу саранчу зазнаю;
„Колижъ бувъ трусъ, якъ изгадаю,
„То вся здригнусь якъ бы мала.