Сторінка:Енеїда. 1808.pdf/108

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
93


Изъ дерева сіого зломити
Ты мусишъ гильку хочь одну;
Безъ неи бо и пидступити
Тобѣ не льзя предъ сатану;
Безъ гильки и назадъ не будишъ,
И съ тѣломъ душу ты загубишъ,
Плутонъ тебе закабалить.
Иди жъ, да тилько приглядайся,
На всѣ чотыри озирайся,
Де деревце те заблищить.

***

Зломившижъ заразъ убирайся,
Якъ мога швидче утѣкай,
Не становись, не оглядайся
И уши чѣмъ позатыкай;
Хоть будуть голосы кричати,
Щобъ ты оглянувся прохати,
Не озирайся, да бѣжи.
Воны щобъ тилько погубити,
То будуть все тебе манити;
Отъ-тутъ себе ты покажи.