Сторінка:Енеїда. 1808.pdf/118

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
103


За сими йшли святы понуры,
Що не дивились и на свитъ,
Смиренненькой були натуры,
Складали руки на живитъ;
Умыльно богу все молились,
На тиждень по три дни постились
И въ слухъ не лаяли людей;
Но тихо миръ пересуждали
И въ день николи не гуляли —
Въ ночижъ було не безъ гостей.

***

Насупротивъ сихъ окаянныхъ,
Була ватага волоцюгъ,
Мандріохъ, фиглярокъ притаманныхъ
И бахуривъ на цѣлый плугъ;
Зъ обстриженными головами,
Зъ пидрѣзанными пеленами,
Воны стояли на голо.
И Панночокъ филтификетныхъ,
Ласкавыхъ, гарнихъ, и дошпетныхъ,
Багацько вельми щось було.